Що вважається спільно нажитим майном при розлученні в Україні?
За загальним офіційним правилом, до спільно нажитого майна відноситься все, що було придбано під час подружнього життя. Але при розлученні ділиться далеко не кожен майновий об’єкт, навіть якщо формально він потрапляє під дію цього правила.
Для визначення прав кожного з подружжя на той чи інший майновий об’єкт, слід знати про двох основних правових режимах в сімейних правовідносинах:
- роздільна власність кожного з подружжя;
- спільна подружня власність.
У цій статті ми розглянемо, яке майно дійсно відноситься до категорії спільного і підлягає розподілу між чоловіком і дружиною, а скільки не вистачає в особистій власності і не ділиться при розлученні.
Що відноситься до спільно нажитого майна?
Всі питання, що стосуються майнових правовідносин між подружжям, регламентуються Сімейним Кодексом України та Цивільним кодексом України.
Законодавство встановлює законний режим власності, згідно з яким все майно, спільно нажите в шлюбі, при розлученні підлягає розподілу, якщо подружжям встановлено інший, договірної режим (Сімейний кодекс України). Це означає, що якщо чоловік і жінка укладають шлюбний договір, поділ майна проводиться відповідно до умов цього договору, але якщо шлюбний договір не укладено, при поділі слід керуватися нормами законодавства. А законодавство чітко визначає перелік того, що відноситься до спільної, а що – до особистої власності. І тільки у виняткових випадках, також передбачених законодавством, можна домогтися визнання спільного майна – особистим, а особистого – спільним (докладніше про це – нижче).
Отже, Сімейний кодекс України наводить повний перелік спільного подружнього майна:
- Доходи кожного з подружжя. До доходів закон відносить заробітну плату на роботу за наймання, прибуток від підприємництва, оплату інтелектуальної діяльності, а також пенсії, допомоги, стипендії та інші нецільові виплати.
Закон обумовлює: навіть якщо дохід мав тільки один з подружжя, а інший член подружжя через поважну причину (захворювання, вагітність, догляд за дитиною) не мав доходів, він не позбавляється права на поділ спільної власності. У той же час чоловік, який без поважної причини не мав доходів і навіть витрачав спільні кошти на шкоду сім’ї, може втратити частину спільної власності на користь другого з подружжя (Сімейний кодекс України).
- Рухоме майно, придбане в шлюбі на спільні кошти. До рухомого майна можна віднести меблі, побутову техніку, електроніку, транспортні засоби, коштовності та предмети розкоші.
Між подружжям часто виникає спір про коштовності й предмети розкоші. Одні наполягають на тому, що ювелірні прикраси та інші цінності, особливо подаровані подружжям один одному, є особистою власністю і не підлягають поділу. Інші стверджують, що це майно слід віднести до категорії спільної власності.
У законі «Про дорогоцінні метали і дорогоцінні камені» міститься перелік виробів, які можна віднести до коштовностей. Але поняття предмета розкоші в законодавстві немає. Як правило, до цієї категорії відносяться майно, яке не є предметом першої необхідності або предметом для щоденного користування, наприклад вироби з хутра, прикраси, колекції, твори мистецтва, антикварні вироби. Якщо спір між подружжям неразрешим, суд повинен оцінити вартість спірного виробу щодо матеріального становища подружжя, а також обставини його придбання, і таким чином визначити, віднести його до категорії особистого майна або до категорії предмета розкоші, який повинен бути поділений.
- Нерухомість (квартири, земельні ділянки, житлові будинки та інші будівлі), придбані в шлюбі на спільні кошти.
- Цінні папери, частки в капіталі акціонерних товариств і підприємств, паї в кооперативах;
- Грошові кошти на депозитних, накопичувальних банківських рахунках;
- Борги (кредитні, майнові зобов’язання).
Отже, не має значення, хто з подружжя мав більший або менший дохід, хто вносив кошти на банківські рахунки або набував те чи інше майно, на ім’я кого з подружжя було зареєстровано право власності (що найбільш актуально по відношенню до майна, що підлягає реєстрації – нерухомості, транспорту, цінних паперів та ін.). Майнові права подружжя рівні. Виходячи з цього, спільно нажите подружнє майно підлягає розподілу на рівні частини.
Виняток становлять лише випадки, коли з поважних причин (Сімейний кодекс України) суд може ухилитися від принципу рівності часток:
- Збільшити частку чоловіка, з яким залишаються проживати неповнолітні діти (в інтересах дітей);
- Зменшити частку чоловіка, який не мав доходів без поважних причин і недбало ставився до витрати спільних коштів на шкоду сімейним інтересам.
Також на сайті rozirvannya.com.ua сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: Поділ однокімнатної квартири при розлученні, Позовна заява про поділ майна після розлучення, Компенсація за майно при розлученні, Поділ гаража при розлученні.
[button href=”https://rozirvannya.com.ua/kontakty/” hide_link=”yes” background_color=”#E83E3E” size=”normal” target=”_blank”]Зв’язатися з адвокатом[/button]
Що належати до особистого майна кожного з подружжя?
У свою чергу, сімейне законодавство (Сімейний кодекс України) перераховує види майна, які належать одноосібно кожному з подружжя і не підлягають поділу, за винятком випадків, коли чоловік і жінка добровільно погодяться поділити чи інше майно, склавши шлюбний договір.
Отже, до особистої власності кожного з подружжя слід віднести:
- Предмети індивідуального користування (взуття, одяг, особисті речі);
Виняток становлять тільки предмети розкоші та коштовності, які хоч і знаходяться в індивідуальному користуванні одного з подружжя, можуть бути віднесені до спільного майну – про це ми згадували вище.
- Все, що було придбано до укладення шлюбу (або в шлюбі, але на кошти, накопичені до шлюбу або виручені від продажу особистого майна, що належало до шлюбу);
- Все, що було отримано у спадщину (до шлюбу, в шлюбі, після розлучення);
- Все, що було отримано одним з подружжя на підставі первинної приватизації (одноосібно);
- Все, що було прийнято в подарунок (до шлюбу, в шлюбі, після розлучення);
Часто між подружжям виникає спір щодо поділу «подарунків», і особливо гострим стає конфлікт в тому випадку, якщо мова йде про цінне майно, наприклад, про нерухомість, придбання якого оформлено у вигляді договору дарування. Такий спір вирішується в судовому порядку – шляхом вивчення всіх обставин здійснення операції, в тому числі, особистості дарувальника (наприклад, якщо з’ясується, що «подарунок» зроблений сторонньою людиною, угода може бути визнана удаваною або фіктивної – для уникнення подальшого поділу подарованого майна). Нерідко чоловік і жінка намагаються домогтися поділу подарунків, зроблених один одному. Але майно, подароване подружжям один одному, залишається у власності обдарованого, і не може бути визнано спільним.
Також не можуть бути поділені майно і майнові права, нерозривно пов’язані з особистістю одного з подружжя:
- Права на результати інтелектуальної діяльності (ЦК України).
- Доходи цільового призначення, наприклад …
- материнський капітал;
- державна нагорода,
- премія за особисті заслуги та досягнення у сфері науки, мистецтва, спорту,
- грошові виплати та допомоги у зв’язку травмою або пораненням;
- грошові виплати або майно, отримані одним із подружжя в якості відшкодування за пошкодження інших особистих речей або за завдану моральну шкоду;
- страхові виплати (грошові суми), які отримані одним із подружжя внаслідок настання страхового випадку, передбаченого договором обов’язкового або добровільного страхування.
Однак і тут слід зробити застереження. Наприклад, страхові виплати за договором страхування можуть належати одному з подружжя лише в разі, якщо страхові внески за договором страхування вносилися їм за рахунок власних коштів (що потрібно довести). Якщо ж страхові внески надходили з коштів сімейного бюджету, виплату за договором страхування теж можна вважати сумісною власністю подружжя.
Окремо слід згадати про майно, що належить неповнолітнім дітям. Це може бути як нерухомість, так і рухоме майно: одяг і взуття, меблі, шкільне приладдя, музичні інструменти, спортивний інвентар, бібліотека, а також про кошти, покладених подружжям на ощадний банківський рахунок, відкритий на ім’я неповнолітньої дитини. Все це не відноситься ні до особистого майна чоловіка або дружини, ні до спільного подружнього майна, тому ні ділиться, ні переходить у власність одного з подружжя. Це майно залишається у власності дітей, але той з батьків, з яким після розлучення буде жити дитина, може володіти та управляти їм до досягнення дитиною повноліття.
[button href=”https://rozirvannya.com.ua/kontakty/” hide_link=”yes” background_color=”#E83E3E” size=”normal” target=”_blank”]Зв’язатися з адвокатом[/button]
Визнання особистого майна спільною власністю подружжя
Отже, ми розглянули, що відноситься до спільного подружньої власності, а що — до особистої власності кожного з подружжя. Саме час перерахувати виняткові випадки, коли особиста власність може бути визнана спільною і навпаки. Треба відразу домовитися про те, що така зміна правового режиму можлива двома способами:
- Договірним способом (шляхом укладення між чоловіком і дружиною шлюбного договору);
- Судовим (шляхом подачі позову і письмових доказів, що підтверджують законні підстави переходу того чи іншого майна в спільну власність і подальшого поділу).
Отже, згідно З сімейним кодексу України, особисте майно чоловіка або дружини може перейти в спільну власність подружжя, якщо за час подружнього життя воно було покращено завдяки спільним зусиллям або вкладенням спільних коштів, в результаті чого його кінцева ринкова вартість значно зросла в порівнянні з початковою.
Приклад
Дружина отримала у спадок від батька заміський будинок. Після заміжжя будинок був відремонтований чоловіком за спільні доходи: в будинку було зроблене перепланування, проведена каналізація і газифікація, оновлена покрівля і облагороджена прибудинкова територія. Все це значно підвищило ринкову вартість старої споруди. Не чекаючи можливого розлучення, чоловік подав до суду позов про визнання спільного права власності на будинок, приклавши такі докази, як фотографії і відеозаписи, свідчення свідків, договору на виконання робіт, квитанції про покупку будматеріалів. У позові чоловік вказав вартість будинку, певну оцінку спадкового майна, і вартість, визначену після ремонту будинку. За результатами розгляду позову суд встановив збільшення вартості будинку більш ніж на 1/3, що згідно ЦК України вважається значним, і задовольнив позовні вимоги чоловіка.
Протилежний випадок – перехід майна, придбаного в законному зареєстрованому шлюбі, зі спільної власності — в особисту. Згідно З сімейним кодексу України, таке можливо в тому випадку, якщо придбання було скоєно під час подільного проживання і при фактично припинених подружніх взаєминах. Як правило, режим особистої власності в таких складних випадках встановлюється виключно в судовому порядку.
Приклад
Вчасно не розірваного шлюбу, але при подільному проживанні з чоловіком, дружина вигідно купила недорогий будиночок в селі своїх батьків. Чоловік уже кілька років як не жив з сім’єю, оскільки обзавівся інший «громадянської» дружиною і не брав участі в житті законної дружини і народжених у шлюбі дітей. Таким чином, придбання будинку було скоєно під час фактичного припинення шлюбних відносин, що було доведено в суді показаннями свідків і документальними доказами, отже, було визнано особистою власністю дружини.
[button href=”https://rozirvannya.com.ua/pro-nas/” hide_link=”yes” background_color=”#E83E3E” size=”normal” target=”_blank”]Інформація про нашу компанію[/button]
Корисні матеріали сайту rozirvannya.com.ua: